Перечитую список методів реабілітації

https://www.facebook.com/share/p/14GavtXkMtL/... І розумію, наскільки важко може бути сприйняти його — як фахівцям, так і сім’ям дітей. Усі ті речі, які згадуються в негативному списку, глибоко вкорінені в Україні. І не тільки вони — багато іншого подібного теж досі активно використовують.

Натомість список, який Джинні рекомендує, звучить значно рідше. Його не так часто обговорюють, не завжди викладають у навчанні, і тим паче не впроваджують системно.

Я багато разів стикався з тим, що коли починав впроваджувати щось із цього "зеленого" списку у роботі з дитиною, батьки не одразу розуміли, що відбувається. І їм здавалося, що це не "лікування", в просто гра з дитиною. Вони згодом ділилися зі мною:

«Ігорю, ми спочатку реально не розуміли, що ти робиш. Де вправи? Чому ти не "розминаєш" дитину, не робиш те, до чого ми звикли?..»

А потім давали фідбек після правильно встановлених цілей, адаптації середовища, організації ігор та всього іншого:

«Тепер нам зрозуміло. Ми бачимо, наскільки це працює. Наскільки це ефективніше.»

І я хочу чесно сказати: цьому списку можна довіряти — як першому, з рекомендованими підходами, так і другому, з тими, що не варто використовувати. Бо цей список підтверджений:

– досвідом Джинні

– моїм власним практичним досвідом

– масштабними дослідженнями вчених у різних країнах світу.

І водночас — підтверджений відсутністю доказів у тих, хто намагається продати надію за великі гроші, прикриваючи це красивими словами, але не показуючи реального результату.

Будьте уважні до того, що роблять із вашою дитиною.

І так само — до того, що ви самі робите з нею.

І якщо вам раптом боляче усвідомлювати, що шлях, яким ви йшли досі, можливо, був не оптимальний — знайдіть у собі силу це прийняти.

Бо:

Ніколи не пізно почати робити щось інакше. Щось краще. Заради вашої дитини.